ТАЄМНИЦЯ КАЗКОВИХ ІМЕН

Багато казкових дійових осіб є безіменними, але деякі імена мають особливе значення в казці.

Найпоширенішим чоловічим ім’ям є Іван: це Іван-царевич із казки «Царівна-жаба», Іван — мужичий син та Іван — руський богатир з однойменних казок. Дуже часто цей герой є наймолодшим у сім’ї, і старші брати вважають його дурником. А все тому, що сила і мудрість Івана — від неба. Цього не розуміють брати, бо живуть у своєму вузькому світі й не прагнуть здобувати чарівних світів, відкривати особливі таємниці життя, ставати на захист слабших від себе та всієї живої природи. Іменем Іван звуть героїв не лише в українських, а й у казках інших європейських народів, проте у видозміненій формі: Ян, Янко, Янош, Йоганн, Жан, Джон, Джованні.

А от серед жіночих казкових імен найбільш поширеними є два імені: Оленка — вона здебільшого належить до підземних царств, та Анна (чи Ганна), яка є володаркою небесного світу. В казках багатьох народів натрапляємо на це величне ім’я: в українській казковій культурі — Панна Ганна та Анна Престоянна, у римлян — Анна Перенна, є ще Ана, Анахіт, Ананке та інші. Недарма Ганна отримує в дарунок від матері зернятко, з якого виростає чарівна верба. В нашого народу верба шанувалась як материнське Дерево Світу, а дуб — як батьківське.

Прочитай казку і переконайся, що героїня її — справді незвичайна, мудра і прекрасна.

ПАННА ГАННА

Українська народна казка

Жили собі чоловік і жінка, і була в них донька-красуня. Що мати гарна була, а дочка — ще краща. Ще дівчинка до літ не дійшла — довелося матері помирати. Покликала вона дитину до себе і каже:

— На тобі, доню, це зернятко. Як буде тобі важко, посади його — і виросте верба. Проси в тієї верби все, що тобі треба.

Поховав чоловік жінку й одружився вдруге — із вдовою, а у неї була своя дочка. Вдова свою доньку жалує, дає легку роботу, а сироті й просвіту нема. Бабина дочка ледача, а ця роботяща, проте ніколи мачусі не вгодить.

Як тільки мачуха не ганяла пасербицею, а та все мовчки робить. От загадала зла жінка, аби сирота погнала бичка пасти, та ще й взяла з собою круг прядива, пом’яла, потіпала, попряла і полотно додому принесла. А як не зробить — щоб додому й не приходила!

Взяла дівчина те прядиво, погнала бичка. Бичок пасеться, а вона сіла та й плаче. А потім й згадала про своє зернятко. Посадила його, полила та й заснула. Прокидається — аж із того зернятка верба стала. Підійшла до неї дівчина та й каже:

— Вербо яра відчинися! Панна Ганна йде!

От верба відчинилася, а з неї панни так і вилинули.

— Панно наша люба, панно наша мила, що накажеш робити?

Вона й переказала їм усе, що мачуха загадала. Дівчата повернулись у вербу. А дівчина допасла бичка і знову до верби:

— Вербо яра, відчинися!

Верба відчинилася, і ті панни винесли їй тонке та біле полотно. Баба як побачила те полотно — аж зубами заскреготіла! Послала зараз свою дочку бичка пасти, дала мичку та й каже:

— Бери, доню, мичечку: спрядеш — то спрядеш, а не спрядеш — то й так пригониш.

Погнала ледащиця бичка пасти та й мичку закинула, а ввечері пригнала бичка і каже:

— Мамо, в мене так боліла голова, що й не зведеш.

— Дарма, доню, ляж та відпочинь.

От діждали вони неділі. Баба свою дочку причепурила і веде до церкви, а на дідову гримає:

— Щоб ти піч витопила, обід зварила, в хаті прибрала, з того білого полотна сорочку пошила, поки ми з церкви повернемося. Та гляди: не зробиш — жива не будеш!

От пішли вони до церкви, а дівчина обід наварила, в хаті прибрала, а тоді побігла до верби і каже:

— Вербо яра, відчинися! Панна Ганна йде!

Верба відчинилася, а з неї панни вилинули. Ганна подала їм полотно і попросила зшити сорочку, а ще дати їй гарне вбрання до церкви.

Панни зараз убрали її гарно і у вербу заховалися. Тут де не взялися коні — вона сіла в карету й поїхала до церкви.

Як увійшла в церкву — так її і осяяла. А на той час князенко був на службі. Угледів він дівчину — то й очей не відведе. Коли відправа закінчилась, дівчина першою вийшла із церкви, сіла у карету і поїхала до верби. Там віддала паннам свій одяг, забрала сорочку і швидко прибігла додому.

Аж тут приходять мачуха з дочкою із церкви.

— А що — наварила?

— Наварила.

— А сорочку пошила?

— Пошила!

Мачуха тільки плечима знизала. Почали розповідати, яку гарну панночку вони у церкві бачили.

Коли діждали наступної неділі, дід з бабою та дочкою пішли до церкви, а сироті мачуха знову роботу загадала. А та роботу швиденько зробила, побігла до верби, переодяглася і знову до церкви поїхала.

А князенко вже там: очей з неї не зводить. Усі люди торопіють: чи то царівна, чи князівна?

Повернулися родичі з церкви, знову про панну розказують, що князенко гарний, а вона ще краща.

— А на кого та панна схожа? Може, на мене? — питається дівчина.

Мачуха так розсердилася, що ледь її не побила.

Князенко тим часом у людей розпитує, чи не знає хто, звідки та панна. Та ніхто не знає. От хтось йому і порадив на тому місці, де панна стоятиме наступного разу, смоли підлити.

Так і зробили. Як стала відправа у церкві закінчуватися, дівчина кинулась бігти, а черевичок у смолі й застряг. Тоді вона визволила ногу й в одному черевичку побігла. Приїхала до верби, переодяглася і швидко додому помчала.

Повернулися баба з дочкою з церкви, стали розказувати, який то черевичок та панна загубила — навіть й ноги такої, мабуть, нема, аби на неї прийшовся!

— А може, на мою прийдеться? — знову запитує дівчина.

Баба як розлютується, як почне її бити та нетіпахою і грубницею прозивати! Побили і з хати прогнали.

А князенко й послав своїх слуг, аби міряли той черевичок: на чию ногу він прийдеться, та дівчина і стане його нареченою.

Пішли слуги спершу по королях, потім по панах, а далі й до простих селян почали в хати заглядати. Прийшли й до мачухи. Стала її дочка той черевичок на свою ногу надягати — де там! А дідова дочка з печі виглядає. Покликали її, а мачуха сердиться, відганяє. Поміряла дівчина черевичок — він їй на ногу і прийшовся.

От забирають дівчину в палац, а баба кричить, що вона сяка-така, нетіпаха. А дівчина попросила дозволу піти убратися. Прийшла до верби, а панни до неї так і вилинули. Прибрали її, як королівну. Увійшла вона в хату — так хата і засяяла.

Взула вона на ногу другий черевичок, сіла в карету і поїхала.

Славне весілля відгуляли. А верба з криничкою пішли в землю та знову вийшли в князенковому саду.

Опиши словами, що ти бачиш на картині Миколи Пимоненка. Чому, на твою думку, молодь часто зустрічалася саме біля криниць? Чи була правдивою розмова біля води?

Чи схожа україночка з картини Костянтина Маковського на героїню казки «Панна Ганна»?

ПРИСЛІВ’Я про любов

Де любов, там благодать.

Любові не можна ні купити, ні продати. Любов, як перстень, не має кінця.

Невесело в світі жити, як нема кого любити.

1. Придумай запитання до казки так, щоб вони стосувалися елементів, зображених на малюнках. Обміняйся запитаннями із товаришами по парті. Дайте на них відповіді.

2. Які випробування випали на долю Ганни? Хто і як допомагав їй? У чому проявилися жертовність, безкорисливість і мудрість дівчини? За які особливі риси вдачі героїні ти симпатизуєш Ганні? Чим вона вирізняється серед людей, що її оточують?

3. Втіленням яких людських вад є мачуха та її дочка? З якою метою мачуха придумувала Ганні завдання, які неможливо було виконати?

4. Які чарівні перетворення є у казці? Що, на твою думку, символізує зернятко, яке мама, помираючи, дала своїй дитині?

5. До якого епізоду казки тобі хотілося б намалювати ілюстрацію? Що саме ти зобразиш на своєму малюнку?

6. Використовуючи таблицю «Різновиди казок за змістом», визнач, до якої групи належить кожна з казок, вивчених на уроках.

Різновиди казок за змістом

Казки про тварин

Головні персонажі (дійові особи) — тварини (звірі, птахи, риби, плазуни та ін.). Кожна жива істота в таких казках наділена або певними людськими вадами, або позитивними рисами характеру.

Фантастичні казки

Головні персонажі — надзвичайно сильні, талановиті й винахідливі. Вони обов’язково використовують якісь чудодійні предмети: цілющу воду, шапку-невидимку, чоботи-скороходи, меч-кладенець та ін.

Побутові казки

Персонажі — багатий і бідний брати, бідний селянин, кмітливий наймит чи солдат, вередлива жінка, а також олюднені дійові особи — Доля, Горе, Щастя, Правда, Кривда та ін.

7. Як ти уявляєш собі творчий процес складання казки? Що тобі відомо про її будову? Запиши 3-4 вислови, якими починаються і закінчуються українські народні казки. Яку роль у казці відіграє приказка? Наведи приклади приказок, що часто бувають у казках.

8. Розкажи, як у казках представлені місце, час, інші світи, магічні числа, магічні вислови.

9. Пригадай казки, прочитані самостійно. Підготуйся до презентації своєї улюбленої казки, охарактеризуй персонажа, якому найбільше симпатизуєш.

Діалог відіграє важливу роль у характеристиці дійових осіб казки. Діалогічний виклад робить казку зручною для інсценізації. Підготуйтеся читати казку в ролях. Запишіть озвучування на диктофон, телефон. Дайте послухати іншій групі. Поділіться враженнями.

Аналізуємо, узагальнюємо. Підготуйте проект «Магічні числа у казках». Дослідіть, як у змісті вивчених казок проявляється символіка чисел. Як пов’язані числа з героями казок, подіями, речами тощо? Знайдіть в інтернет-джерелах інформацію про символічне значення цих чисел. Представте свій проект. Назвіть джерела, якими ви скористалися.

Опиши свої враження від прочитаного. Перекажи події казки від імені панни Ганни. А як, на твою думку, розповіла б історію Ганни її мачуха? Зверни увагу на тон, міміку і настрій оповіді від різних персонажів.

До літ не дійшла — не стала дорослою, не досягла повноліття. Жалувати — виявляти прихильність, ласку, любов.

Сироті й просвіту нема — нема спокою, позбавлена спокійного життя, душевного спокою, перебуває в нестерпних умовах.

Потіпала — пом’яла, вичесала.

Прядиво — волокно конопель, льону, бавовни, вовни і т. ін., приготовлене для прядіння.

Яра (верба) — яскраво-зелена, яскрава.

Мичка — пучок конопель або льону, підготовлений для прядіння.

Нетіпаха — неохайна, неакуратна.

Підказки Вікі-Всезнайка

Нещодавно ученим вдалося встановити майже точний вік Всесвіту: 13,18 мільярда років. Як вважають більшість науковців, Всесвіт народився... з маленької «горошинки» потужної енергії, яка вибухнула та почала розширюватись у всі боки.

І процес цей триває досі. Ця теорія походження Всесвіту називається в науці теорією Великого вибуху.

Можливо, наші далекі предки здогадувались про силу енергії завбільшки з горіхове, горохове чи яблучне зернятко. Бо в казках дуже часто згадується про чарівні народження героїв із зернятка, про заховані в зернятках чи яблучках цілі царства.

А найбільшим улюбленцем української казки є славний богатир Котигорошко. Про нього та про пригоди його друзів створено чудовий мультсеріал. Але, перш ніж переглядати мультфільм, варто повністю прочитати або прослухати текст казки і порівняти, який сюжет є цікавішим і мудрішим.

І ще підказка для любителів мандрувати казковими світами. Українські казки розповідають про «паралельні» світи — прочитай казки «Кам’яна держава», «Льодяне царство», «Скляна гора», «Морська царівна» — і тобі привідкриються таємниці сучасної планети: пустель, арктичних льодових царств, глибин Світового океану...

Бо Казка знає все!

Кадр із мультсеріалу «Пригоди Котигорошка та його друзів» (2013, реж. Я. Руденко-Шведова)

«Котигорошко». Українська казка. Аудіоказка. «Пригоди Котигорошка та його друзів». Мультсеріал.

 

Це матеріал з підручника "Українська література" 5 клас Чумарна 2022